Ноа, Data School Manager з Ізраїлю: Навчання для мене – необхідна категорія вкладень

12 April 2022

  • Автор: Уля Дніпрова

  • Складність: легко

  • Час: 10 хв

Продовжуємо цикл інтерв’ю про українців за кордоном. У попередніх статтях розповіли, як працюють девелопери та продакт менеджери у Франції, а РМ-и в Польщі. Сьогодні своєю історією ділиться Ноа, Data School Manager із Ізраїлю. Дізнаєтеся про особливості єврейської культури, чи потрібно репатріантам служити в армії і де найшвидше вийде знайти роботу.

Я дуже хотіла працювати в такій сфері, де робитиму щось унікальне

Ноа, студентка з Ізраїлю

Мене звуть Ноа, в Ізраїлі я вже 7 років, починаючи з 2015 року. За освітою я юрист, здобула магістерський ступінь і працювала в Одесі в апеляційному господарському суді. Коли почалися події 14-15 року, стало зрозуміло, що часи настають не дуже прості, — і я почала шукати можливість переїхати.

Ізраїль виявився найочевиднішим рішенням, бо мій тато — єврей, а в Ізраїль можна репатріюватись, навіть якщо євреями були твої бабуся чи дідусь. Первинна адаптація відбувається комфортно: держава сплачує допомогу й надають інтенсивні мовні курси.

Важливий момент: я не радила б їхати від поганого самовідчуття, інакше ти тікаєш від одних психологічних труднощів і в чужій країні зустрічаєшся ще з більшими проблемами.

Куди б ти не їхав, ти береш із собою себе. Якщо вам 23 і більше років, і на цей момент ви в рідній країні при знанні мови й розумінні реалій не досягли нічого: не здобули освіту, не працювали, не налагодили якісь зв’язки, то ймовірність того, що в новій країні все раптово складеться чудово, — прагне до нуля.

Звичайно, якщо їхати будь-ким і куди завгодно — це не вимагає надмірних внутрішніх ресурсів. Якщо вас це влаштовує, то чому б і ні — різної роботи багато.

До Ізраїлю я приїхала як юрист із досвідом і тут теж спочатку працювала юристом, але мене це не зовсім влаштовувало. Це було питання не зарплати чи становища, а того, що мені хотілося емоційної віддачі.

В Ізраїлі юрист, адвокат і нотаріус мають одну й ту саму ліцензію, тому я розуміла. що я замінна в тому, що я роблю, і мене це демотивувало.

Важливий аспект: мінімальна зарплата в Ізраїлі покриває всі твої базові потреби. Зараз встановлений державою мінімум — 5,3 тисячі шекелів, це трохи менше 2 тис. доларів. Якщо ти відпрацьовуєш свої години на місяць, можеш прибирати вулиці, варити каву або ще щось — ти отримуєш ці гроші.

Я живу в Хайфі – тут море, гори та ліс і пристойну квартиру-студію можна зняти за 2 тисячі шекелів. На їжу, звісно, ​​всі витрачають по-різному. Але загалом, якщо не шикувати, можна нормально жити на 3,5-4 тисячі шекелів на місяць. Є люди, які примудряються при цьому відкладати гроші й подорожувати.

Тобто в Ізраїлі в людей питання стоїть більше не про виживання та матеріальне забезпечення, а про те, як знайти себе. Тут абсолютно звичайна історія, коли йдуть здобувати першу вищу освіту в 30 років або пізніше. Тому в тих, хто переїжджає, заздалегідь є якийсь бонус, адже найчастіше ми приїжджаємо з вищою освітою.

З юристів в аналітики

Працювати юристом в Ізраїлі мені не дуже подобалося, тому я вирішила продовжити навчання і вступила на комп’ютерну інженерію в Техніон — технологічний університет у Хайфі — напевно найкрутіший в Ізраїлі, щось подібне до університету MIT у Штатах. Техніон — це ціле окреме місто зі своєю великою дослідною базою.

Навчання в Ізраїлі дуже дороге, тому багато ізраїльтян навчаються за кордоном. Але репатріантам дають знижки, а якщо ви ще не маєте вищої освіти, то перший ступінь можете отримати безкоштовно.

Я відучилася рік, і вчилася добре. Було легше, ніж на юрфаку, тут на магістратурі навчаєшся 2-3 дні на тиждень, але для ізраїльтян такий графік – це норма. В ізраїльській школі абсолютно звичайна історія, коли можна встати, походити по класу, не піднімати руку. Тут інший рівень не те щоб дисципліни, а мислення: немає рамок і заохочуються нестандартні вільні рішення.

Коли закінчився мій перший рік навчання, в Ізраїль якраз зайшов Яндекс. І в партнерстві з ізраїльською компанією вони запустили школу для дата-аналітиків. За навчання не треба було платити одразу, а лише після влаштування на роботу. Це була прозора схема, людям було зрозуміло, навіщо їх навчають так інтенсивно й чому школа зацікавлена, щоби їх взяли на роботу.

То був пілотний запуск, для навчання відбирали 100 осіб. Ми пройшли через три етапи відборів, співбесід, технічних завдань, — і мене відібрали! З одного боку, я була дуже рада, але з іншого треба було вибрати: наступний рік Техніону чи школа для дата-аналітиків.

Я вибрала школу аналітиків даних. Техніон дуже хороший університет, але я розуміла, що від реальної роботи мене відокремлюють роки, тому що ми починали зовсім з базових речей і це демотивувало. А я хотіла якнайшвидше почати працювати.

В юристів зазвичай все добре складається з аналітикою. Інша нестандартна категорія фахівців, яким легко перейти в аналітику та програмування – це філологи. Можливо тому, що філологи дуже уважні й розкладають все на логічні частини, а юристи звикли обробляти великі обсяги інформації та доносити її простою мовою. А це близько до задач аналітика: написати код, зробити аналіз і надати його стейкхолдерам – людям. які технічною мовою не говорять.

Навантаження було велике — близько 25 години на тиждень. Все навчання ділилося на спринти: один тиждень теоретичний, наступний — робота над проєктом. Я закінчила програму, хоча іноді навіть не вірила, що це станеться. Синдром самозванця дуже відчутний у людей, які змінили сферу. На етапі фінальних проєктів було так, що дивишся на проєкт, дивишся на код і не віриш, що сама це зробила.

Далі був кар’єрний акселератор — програма, де є ейчар і технічні ментори, які готують тебе до співбесіди, стажування та іншого. Після цього була робота, а потім мене переманили до тієї самої ізраїльської компанії, у партнерстві з якою Яндекс і запускав цей курс.

У моїй кар’єрі стався якийсь твіст — я стала директором із боку ізраїльського партнера в тій самій школі, де я навчалася. На цей момент там навчалася вже друга когорта дата-саєнтистів. У мене була перевага в тому, що я сама раніше проходила цю програму, все розуміла і знала, що можна покращити.

Далі стало цікавіше. В Ізраїлі, якщо бачать, що ти можеш принести умовно більше грошей і більше користі компанії, якщо в тебе буде більше повноважень, — тебе підвищать дуже швидко. Тут питання лише в особистій готовності: чи ти візьмеш на себе більше відповідальності. Мене підвищення чекало за 3 місяці. Зараз я працюю з іншими школами, які відкриває моя компанія — а точніше я School Manager усіх шкіл даних, крім тієї, яку сама закінчувала. Плюс ми розпочали співпрацю ще й з університетами, і для мене це особливо хвилююче. Найближча моя посада до Project Manager.

Зараз я дуже задоволена роботою – мені подобається викладання загалом як інститут. Наша компанія зараз має багато різних шкіл, і коли випускник знаходить роботу у сфері Hi Tech — змінюється не лише його життя, а й життя його дітей, його партнера, батьків. Якщо до цього людина працювала умовно на заводі, то тепер вона переходить на абсолютно новий рівень.

Я не вірила, що можна знайти роботу, в яку «закохаєшся»

В ієрархії місцевої сфери Hi Tech найчастіше буде лінійна, а не водоспадна структура. Тобто я можу досить спокійно підійти до одного з наших чотирьох фундаторів і поговорити. На роботу ходять у кросівках і футболках, і це класно, хоча я так не можу, незважаючи на 7 років життя тут.

Тут дуже легко працювати віддалено — наприклад, я їжджу в офіс в Тель-Авіві один раз на тиждень. Гібридна форма роботи у всіх виглядає по-різному, але зазвичай дають хоча б один день працювати з дому. У нас в компанії є співробітники в Берліні, Лондоні, Нью-Йорку, тому від нас не вимагають, щоб ми обов’язково були на роботі з 9 до 17.

Робочий день ти собі вибудовуєш сам: якщо в мене перша зустріч об 11 ранку, я можу встати о 10-й. Загалом мій календар досить інтенсивно заповнений, але половина задач — той час, який я сама для себе закриваю. З обов’язкових нарад — це 3-4 на тиждень, плюс стільки ж віч-на-віч з колегами.

Мій робочий день може тривати від 2-3 до 12 годин, залежно від етапу запуску продукту. Якщо все добре працює і вибудовані процеси, то краще працювати менше. Якщо на роботі щодня доводиться проводити більше 8 годин, то щось йде не так. Можливо, недостатньо добре відбудовані якісь процеси.

Ще один момент, який мені дуже подобається — це модель extreme ownership у менеджерів. Це означає, що на зустрічі з моїм начальником не вона дає мені задачі, а я розповідаю, що я зробила за тиждень і де виникли нерівності, на які вона може вплинути. Щодо учасників команди, я як менеджер швидше виступаю в ролі стейкхолдера, який виставляє якісь задачі. Але взагалі від усіх співробітників у компанії чекають на особисту ініціативу. Стартапів дуже багато й коли ми відбираємо людей до себе на роботу, мені дуже важливо, щоб люди горіли нашою ідеєю, роботою, на яку ми його хочемо взяти.

Я працюю у відділі шкіл, а ще у нас є інші відділи. І якщо я наприклад бачу, що у відділі маркетингу можна щось покращити — я можу написати про це начальнику відділу маркетингу й він не вважатиме, що я «лізу не у свою справу» — вони, навпаки, будуть дуже раді думці з боку. Тому коли приходять нові співробітники, нам дуже цінний їхній «свіжий погляд» на те, що відбувається.

Деякі співробітники мають свій пет-проєкт, за специфікою нашої компанії. У мене, наприклад, це було відкриття навчального простору для студентів, тому що в нас був лише онлайн, а мені хотілося, щоб люди могли приходити та спілкуватися.

Мене ніхто не просив про цей проєкт, але коли я розповіла про нього — мені одразу дали зелене світло у плані забезпечення, комунікації та всього іншого.

Момент, який дуже допомагає просуватися тут кар’єрними сходами, це здатність побачити рішення. Мало просто знайти те, що погано працює та розповісти про це начальству. Краще одразу запропонувати можливі варіанти рішення. Цим і відрізняється менеджер від підлеглого — пропонує способи рішення. Ти не приходиш до стейкхолдерів просто з проблемою, а пропонуєш що з нею робити.

Особливості життя в Ізраїлі

Незважаючи на те, що Ізраїль — це країна формально релігійна, насправді ніяких внутрішніх обмежень немає, і при прийомі на роботу не запитують про вашу релігію. Немає і професійного поділу на чоловіків і жінок: декретна відпустка, наприклад, триває 3 місяці й на неї мають право обоє батьків, зарплату фахівцям платять практично однакову незалежно від статі. У моїй компанії вісім головних відділів: 4 з них очолюють чоловіки, а в інших чотирьох — керівники жінки. І це чудово)

Відпустка в Ізраїлі коротка: за один відпрацьований місяць дають день оплачуваної відпустки. Зазвичай рік працюєш, щоби 2 тижні відпочити. Але у стартапах трохи інакше, більше йдуть назустріч.

Служба в армії

В Ізраїлі служать в армії як юнаки, так і дівчата. Я теж дуже хотіла, але вже було пізно за віком. Дівчата, які приїжджають до Ізраїлю, потрапляють до армії до 20 років. Ізраїль з моменту свого заснування живе в нав’язаних військових конфліктах, тому розуміє, через що зараз проходить Україна. Мої рідні живуть в Одесі, і в моїй компанії як колеги, так і керівництво активно допомагають Україні й поділяють наш біль.

Думаю, що в тих, хто зараз виїхав з України, може бути сильне почуття провини, але звідси можна зробити для допомоги не менше, а іноді набагато більше.

Чи легко вивчити мову

Іврит ні на що не схожий, тому що в ньому немає бази з латинських слів. Це мова, яку потрібно зрозуміти, відчути, а багато чого просто завчити напам’ять. У мене іврит досить вільний, щоб я могла провести робочу нараду.

Без івриту в Ізраїлі також можна працювати, але не варто. Тут багато стартапів, вони працюють з американськими та європейськими ринками, де головна мова, звичайно, англійська. У моїй компанії зараз теж так, але є багато колег, які між собою говоритимуть на івриті. Робоча сторона може бути англійською, але вся внутрішня комунікація відбувається на івриті.

Тому навіть працюючи в абсолютно англомовній компанії, якщо в тебе є колеги, для яких іврит — рідна мова, таки непогано її вчити. Я не кажу знати, але хоча б розуміти, що кажуть інші, — це важливий момент для внутрішнього комфорту.

Ізраїльська культура

Незалежно від країни, потрібно загалом розібратися у місцевій культурі. В Ізраїлі багато державних свят, які мають релігійне коріння. Якщо ти не знаєш, звідки, що й чому, буде дуже важко зрозуміти своїх колег, які росли в релігійних традиціях з дитинства.

Загалом працювати дуже комфортно, тому що отримуєш високу емоційну віддачу. Не буває, щоб начальник кричав на співробітників, хоч люди тут дуже відкриті й емоційні.

Для багатьох, хто приїжджає з країн із стриманішою культурою, незвична прямота ізраїльтян. Наприклад, якщо щось не так, ти дізнаєшся про це першим, ніхто не чекатиме. Але для мене, після 24 років в Одесі — це не було дивним, тут ментальні моделі саме збіглися.

Хотіла б відзначити, що допомогу й емоційну віддачу можна отримати від людей, від яких її не чекаєш, і абсолютно випадкові знайомства можуть призвести до дуже добрих результатів.

Де шукати роботу

Ключовий інструмент пошуку роботи тут – це LinkedIn, тому попрацюйте над своїм профілем у LI. Саме в цій соцмережі співробітники компаній викладають вакансії до того, як вони будуть опубліковані на інших платформах.

В Ізраїлі співробітник отримує бонус, якщо приводить нового кандидата в компанію. Тут є пряма мотивація для того, хто рекомендує і набагато більше преференцій для кандидатів, які приходять на співбесіду за чиєюсь рекомендацією.

Тут немає трудових книжок, тому свій попередній досвід у 10 різних резюме можна переформулювати так, як потрібно вам. Резюме зазвичай правиться під конкретну вакансію — це важливо.

Якщо тільки переїхали або плануєте переїзд до Ізраїлю, заходьте за корисними посиланнями на канал Стартап Нейшн і 12 чеків. Тут розміщують заходи, вакансії, ресурси допомоги біженцям, статистику із зарплат і поради щодо оформлення LinkedIn.

Вибір компанії

Я скажу на прикладі. Якби компанія вклалася в те, щоб поставити апарати цукрової вати в кожному офісі — в мене до такої компанії виникли б великі питання, бо я б зрозуміла, що гроші забираються від продукту і вкладаються трохи не туди.

Конкретно в нашій компанії не потрібно утримувати співробітника подібними бонусами, але знаю, що такі заохочення поширені в геймінгових компаніях через велику текучку. Якщо працюєш на високу ідею, то такої необхідності немає. При цьому щодо технічного забезпечення і твого душевного стану — в нас забезпечать усе, що потрібно, будь-які потреби будуть закриті — це стандарт. Є корпоративні поїздки, воркшопи, свята, а ще в ІТ зазвичай не вимагають підтвердження лікарняного.

Вкладати свої ресурси в навчання чи зачекати

Постійно чомусь вчитися — це одна з ключових навичок у наш час, особливо для технічної індустрії. Немає такого, що одного разу щось вивчив і до кінця своїх днів нового вчити не потрібно.

Свої скіли можна покращувати постійно, й навчання для мене — необхідна систематична категорія вкладень. У мене закінчується одне навчання, я починаю наступне, розвиваю хард- і софтскіли.

У IAMPM я теж нещодавно приходила вчитися на курс PM Soft Skills.

В міру просування по службі, в мене все менше прямої комунікації зі студентами, а внутрішніх ескалацій у нас практично не буває. Але коли працюєш із людьми, все-таки часто виникають моменти непорозуміння, шорсткості й невиправданих очікувань. Я знаю, як би я це вирішувала, але було дуже цікаво подивитися як це роблять інші досвідчені менеджери, чи в правильний бік я йду, дізнатися про останні напрацювання в цій сфері. І на курсі мої очікування справдилися. Різні лектори з різним досвідом, різним підходом, різною подачею — це було дуже цікаво.

pm soft skills

На вступній лекції була тема емоційного інтелекту, по якій вже здавалося б нічого нового сказати не можна. Але лектор, Анна Лаврова, змусила просто під час лекції порефлексувати на цю тему, подумати, що це означає для кожного.

Однією з найцікавіших лекцій була «Ескалація конфліктів та як її оминати». Спікер Олександр Крючков давав студентам конкретний кейс, ми писали своє рішення і відразу разом розбиралися. Для мене це було дуже цінно — подивитися, як інші виходять ситуації. А кейс, який дали в домашньому завданні, був максимально схожий на ту мою робочу ситуацію, через яку я взагалі записалася на PM Soft Skills.

Пізніше проходитиму у вас ще один курс з хардскілів. Приблизно через 2 місяці в мене дуже активно зростатиме команда: додасться 15 співробітників. Я розумію, що мені потрібно буде вибудувати процеси комунікації та координувати нашу роботу, й бачу для себе унікальну можливість вибудувати з нуля процеси в команді. Тож вирішила підготуватися до цього заздалегідь за допомогою курсу.

Навчання — це ключ, за допомогою якого можна досягти своїх цілей. Нікому не раджу чекати й тягнути з навчанням, адже те, що ви вклали у свою голову, назавжди залишиться з вами. 2017 року в моїй квартирі сталася пожежа — згоріло все. І я пережила це досить спокійно, бо моя цінність для світу і для себе не в тому, що на мене надіте, не в матеріальних речах, а в моїх знаннях і навичках, які ніхто не може забрати.

Уля Дніпрова

Уля — копірайтер IAMPM. Завжди готова допомогти молодим авторам порадою і просто любить говорити про маркетинг, тексти і сенси. Найкраще ставиться до контентників, які уважно читали «Пиши-скорочуй» та розсилку Максима Ілляхова.